Я – поле, мінами обкладене, Туди не можна і сюди. Прав витрачати мін не надано, Та вибухну вряди годи. Облудливість уже набридла нам: По полю їздити в об’їзд, Займатися лиш тільки рисканням Зручних безпечних теплих місць. Бридить безбожником буть зручним вам, Пора знайти дорогу в Храм. Осточортіло буть заручником В свинячім остраху отам. Росія, де моє народження, Де мої мова й почуття, Де мислю, як в часи Відродження, Все, що люблю, – моє буття. Росія там, де аплодують всі, Де брат загинув, батько й дід. Мені скандують замість почестей Знайоме та болюче: «жид !!!» Як вірш, що назавжди в душі моїй, Де є смертельная строфа, Анкета, де, як злочин головний Маячить п’ятая графа. Заповню я листочки сіриї На всі питання відповім, Та, що люблю, й у що я вірую, Таких питань, не ставлять всім! Моя Росіє, Батьківщинонько, Тобі я не побічний син. Нехай все поле пройду, рідненька, Та не боюсь смертельних мін!
|