|
Знову птиць потривожила осінь, і хоч гнізда лишати їм жаль – піднялись табуна ми у просинь, щоб летіти у дальнюю даль. А внизу широчінь неозора, простелився в імлі рідний край... Навздогін маяв листям прозоро золотими тополями гай. Птиці, слухайте голос закоханих, повертайтеся швидше назад... Кожен з нас на весну початує, кожен з нас буде зустрічі рад. Хай вас ні дощ, ні туман не займає, бережіть ви в путі себе, і не забудьте – ми ждемо вас, наче небо весни голубе.
|