|
В дім прийду натомленим до себе, Книгу вірну я з полиць зніму. Слів нових тепер мені не треба, Слів нових сьогодні не прийму. Нове потім... А сьогодні (знаю Посмієтесь: є ще диваки) Тихо знов і знов перечитаю Я напам’ять вогняні рядки. Ну навіщо? І питать облиште, Пам’ять не послабла ще, однак. Просто суєтний це випав тиждень, Злий... І просто часом так, Приторкнувшись до паперу свято, Необхідно впевнитись мені, Що рядки ці мужності і правди Ще існують... Не наснились... Ні!
|