|
Здрастуй, річка Паленьга, Дно твоє у золоті. Під місточком чоло ти Не ховай. Поміж нами даль одна... Йдуть стежки розколоті, Йдуть у різні сторони... Прощавай! Тихі ночі білії, Холодніють мовчки там, Камінці холоднії Край води. Два посиротілії Два слідочки рівнії, Далі вже не поруч Ті сліди... Думала, гадала я, Ще надію мала я... Скільки виглядала я, Та нема... Звечора в печалі я, І сумую далі я, І тому не в парі я, А сама... Хоч весняно-молодо, Ні тепла, ні холоду Не відчути серденьком Тут мені... Чи до мене був то слід, Слід кохання – сонця схід, – Змиєш його, річенька, А чи ні?
|