|
Був готов на вихід катер, на шпилі мінер стояв, через борт знайомій Каті «по секрету» він казав: «Призначайте місце певне, де ви будете одна, бо – клянуся вам форштевнем! – я без вас іду до дна!» А вона відповідає: «В мене мати – пильний страж, на землі і місць немає, де б секрет втаїти наш». «Щоб від матері сховатись, не потрібна нам земля: пропоную прогулятись там, де мінні в нас поля». Сумнівається дівчи́на: «Лячно з вами, я чомусь від кохання чи на міні підірватися боюсь!» А мінер – такий речистий: «Ваші сумніви смішні, міни нам, спеціалістам, абсолютно не страшні! Ну, буває, рвуться міни, та послухайте мене: не буває два загини, а єдиний – не мине». Катря поглядом поникла від такого рандеву: «Вибухати я не звикла, краще я ще поживу...» «Знаю міни всі практично! – каже їй мінер ізнов. – Ось іде товариш мічман, він підтвердити готов». Тільки мічман був не радий, що не вийшли дотепер, і отримав три наряди балакучий той мінер.
|