|
Нам дивинки – то завжди самі хвилинки. Півгодини вже для дива довгий час. Та хвилини зневажаєм невеликі, І тому дива – це вигадки для нас. Ось широка розмальована сільничка. Придивіться і повірте хоч на мить, Що сільничка – це Солоха-чарівничка, У вбранні, у вишиваному, стоїть. Ну, не бачите, – нехай, але не смійтесь! І не треба так брутально глузувать: Непоетові природа вміє мститись, Диво втрачене не згодна пробачать. І, як загадку-річ беремо нахабно, Рухаєм дрібне, не тямлячи в дивах, То відгадка, мов боєголовка, раптом Діє, мстива, – й розірветься річ в руках!..
|