(З п’єси «Любов до трьох апельсинів»)Чи можна світ без жартів уявити?! Без них, либонь, не здужає і жити. Нас морок, страх і відчай стережуть, А жарти глузд і щастя бережуть!.. То милість, то немилість доля зронить, Катує розпач нас, жарт горе гоїть. Хвала тим блазням, що прийшли й спасли, І зашморг, і отруту відвели! От уявіть: ви дещо засмутились, Великі гроші ваші загубились, Ви з жінкою брутально розійшлись, Згоріла хата, ще й перепились!.. І ось назустріч вам гордій простує, Такий, що не вклонитись – вже дратує. Дурний, лихий, але шикарний пан, Із тих, чия душа не має ран. На взір величніший від монумента, Бракує лиш коня та постаменту. Чимало шанувальників набрав – Його б квітками натовп закидав!.. Та ось – природі бавитись не важко! – Над ним летить якась раптова пташка І щедро гидить на оте чоло, Що гордо так здійматися могло!.. Бо це ж звичайний досвід монументів – Збиральників пташиних екскрементів. Панок вважав, що він вже монумент, – Нехай пташиний має комплімент! Тому хвилину ще жінки казились, Немов за Аполлоном, волочились... Був майже рівня Богу в вишині, Та крапля із небес – гордій в лайні!.. Ви бачите, що пташка наробила, – Регочете, і перестать несила: Буває, нами бавляться чорти, Але ж і чорта водять з висоти!.. Хоч одного пройдисвіта скарали – А наче до ладу світ спрямували. Раз перемога правди настає – То сором, честь і правда таки є!.. І згодні ви зі світом примиритись, Ще зможете ви їм насолодитись. Он гарна пані з цуциком гуля, А крізь вікно плигати – то дурня! Чи можна світ без жартів уявити?! Жарт помагає кульку цю крутити. Розрада нам в життєвій боротьбі Ти, добрий блазню! Дякую тобі!
|