|
Світ зовсім нескладний насправді. Простий він. Взагалі такий, Що в ньому є розподіл явний На мудреців і простаків. Ми – простаки. Ми жити біжимо Із вірою у хліб, любов, читання. Нам не властиве часу рахування Зі страхом, що багато вже спливло. Наш рік летить, мов день...Наш день, мов мить. Недолю й лихо маємо долати Й роки чужі дбайливо зберігати Ціною тих, що нам вже не прожить. Глузує в спину погляд мудреця. Життя скупого він не витрачає – Світанку й світла пошуку не знає, Тріумфів блиску й болісті кінця. Без рани від життя, тож молодий, Регоче, як Фальстаф, жере сніданок, Але немов фальстарт – його початок: Без розмаїття точиться, нудний. Поволі втіха. Сон свій берегти І гнати сумніви, які покличуть... Невже таке ти, мудрості обличчя? Невже таким бажаєш бути ти?..
|