|
Я кудись весь час біжу Нетямущо, безстроково, У когось в боргу сиджу, Та не знаю точно – в кого. Важче з кожним днем дишу – Та дишу ще, не вмираю. Все до когось я спішу, А до кого – й сам не знаю. Не біда, що я один, Не біда, що я напився, Десь потрібен я, як дзвін, Тільки трохи загубився. Сопучи, немов Сизіф, Мчу по замкнутому колу – Я придумав собі міф, Що спішу до друзів хворих. Я в стогу не задивлюсь На Кассіопею мирно... Ні, ймовірно, не зберусь, Бо не встигну вже, ймовірно...
|