|
Впали всі кращі... У землю закопані, В місці пустельнім безвісно лягли. Їхні кістки, що сльозою не скроплені, Руки чужі віднесли до могил. Тут ні хрестів, ні могил з огорожами, Час не згадає ні прізвищ, ні лиць. Трави, що вмиті дощами, під грозами Хиляться ниць – від усіх таємниць. Хвилі кипучі тут свідками сталися, Гнівно бурлять, пам’ятаючи суть. Та Батьківщини вони не дістануться, Звісточку їй вдалину не знесуть.
|