|
Що слі́д вітати: справжнюю красу, Чи в склі дзеркальному її відбиток? Поет ніяковіє, бо йому Докір в надмірності уяви – вирок. Не я, не я богатий – світ навкруг, В пилинці пестить він творіння боже. Що поглядом ти висловиш, мій друг, Того поет розповісти не може.
|