|
Життя промчало без гучних подій. Душа рвалася геть – на крилах мрій – Буденності дурної каруселі. Тепер ті мрії – радість юних днів – Все ближче й ближче, як би не хотів, Підходять до останньої оселі. Так, вітром гнаний вздовж усіх доріг, З полів порожніх прилітає сніг – І до кущів, мов до готелю. У лісовій лягає гущині У срібно-фантастичному вбранні Глибокою, холодною постеллю.
|