Я до тебе лише промовчу, І тебе не стурбую й на мить, І за те, що про себе шепчу, Не наважусь я й натяк зробить. Цілий день спали ночі квітки, Та як сонце зайде поза гай, Розкриваються тихо листки, Розквітає в душі моїй рай. В мої груди, де втома й щемить, Віє сирість нічна... Я тремчу Я тебе не стурбую й на мить, Я до тебе лише промовчу.
|