Крізь туман-серпанок місяць тихо лине, Сад весняно диха у кущах калини. До цілунків прагнуть пелюстками ружі... – Боляче і щемно!.. А тобі, мій друже?! Соловей від співу – захлинувсь красою. Плаче старий камінь, – важчає росою. Ти чоло схилила, дивишся так чемно... – Чи на серці – щемно?.. Чи усе – даремно?!
|