Ластівок не стало; Вчора ж на зорі Що круків літало, Та он там витало Сіткою вгорі. Звечора сон клонить, Поночі стає; Сад убрання ронить. Вітер хмари гонить, Люто в шибку б’є. Краще чквирю всяку Часом зустрічать! Кидаючи мряку, Ніби з переляку Журавлі ячать. Вийдеш – все скрізь голе, На душі нудьга! Глянеш: через поле Перекотиполе, Наче м’яч, плига.
|