|
Пробивають в асфальті діру, Посадити щоб деревце в ній, Щоб шуміло воно на вітру́, Листя випроставши навесні. І вікно пробивають в стіні, Щоб поставши з-за мосту на мить, Догойдалася в цьому вікні До світанку зіркова блакить. Мабуть, так повелося колись, – У художника доля така ж: Пробивають нам душу наскрізь, Щоб співала трубою свій марш. Б’є пташина з усіх своїх сил Проти вітру вже впертим крилом. Бог і Всесвіт весь цей проломив, Щоб поставити небо в пролом.
|