|
Ніч на землю сходить, мов примара, Гасне день, і з ним у грудях шал. Лиш про тебе плаче знов гітара, І зітхає змучена душа. Ти одна, немов черешня біла, На моє нещастя розцвіла. Чом зі мною мовчазна, несміла, Хоч недавно радісна була? Чи моє кохання нездійснене? Чи даремно струни душу рвуть? Не приховуй відповідь від менея, Усміхнись – хай мрії оживуть!
|