|
Коли не знавали досягнень казкових, у давні, минулі часи – чекаючи коней по трактах поштових, співали мандрі́вці усі: Присядемо, друзі, як слід, на доріжку, хай буде легкою нам путь! Рушай, ямщику, у дорогу потрішки, і пісню свою не забудь. І верст, і часів пролетіло чимало, по рейках біжать поїзди – а все ж на тривожних перонах вокзалів співаємо ми, як завжди: Присядемо, друзі, як слід, на доріжку, хай буде легкою нам путь! Рушай, машиністе, в дорогу потрішки, і пісню свою не забудь. Й коли на ракетах зі швидкістю світла літатимем серед зірок, ми все ж перед стартом на звичку нехитру затягнемо щось на зразок: Присядемо, друзі, як слід, на доріжку, хай буде легкою нам путь! Рушай, космонавте, в дорогу потрішки, і пісню свою не забудь.
|