|
Все починається на кручі, У поєдинку двох начал, Де сиві хвилі, ніби тучі, Летять на кам’яний причал. Знов давній парус рветься з місця, Щоб не спинятися ніде. І невідомість, як невіста, Усміхнено обручку жде, І вже од вогнища домівки На несходимі рубежі Зове надією мандрівка, Мов співом кревної душі. Світ супокою – мов неволя. Тож буруном проклався слід – Знімає руки з весел доля. І починається політ. Летиш орбітою крутою За міжпланетне сповиття... І бранцям подорожі тої Нема й не буде вороття!
|