Ми кохання своє поховали,
Пом’янули та хрест встановили.
«Богу дякувать!» – разом сказали –
Наче ми не жили, й не любили...
Із труни враз кохання повстало
Та кива головою з могили,
Нам сказало: «В вас совісті мало!
Я ж живе! що ж ви люди зробили?»
Георгій Хват
2012
