|
Я любила твій сміх, твій голос. Я за душу твою боролась. Та були ми чужі з душею, Бо ж душа та була з іржею. А любов не корилась: «Ні ще! Я іржу достеменно знищу» Бурі мали. І мали штилі. А пожежі якої сили! Тільки бачиш, яка то справа – В тім вогні лише я згорала. А іржа – навіки іржею. А душа – чужою душею...
|