|
Ми півжиття втрачаєм через спішку, не помічаєм інколи чомусь води на капелюшку сироїжки, чи болю у глазах своїх матусь... Лише колись, через багато років, в полоні успіху, відчуєш раптом, як тебе безжально за горлянку вхопить холодною рукою переляк: жив на бігу, за привидом в погоні, серед турбот і невідкладних справ... А може, головне – і проворонив... А може, головного – не впізнав...
|