|
Мені здається, я тебе люблю (І виходжу із чорного туману) За те, що врятував мене ти на краю – А може, я тебе теж рятувала? Мені здається, я тебе люблю – Очей північних дивовижну просинь, І молодість військовою твою, і душу, що не остудила осінь. Мені здається, я тебе люблю за те, що вірність знаком твоїм стала, За те, що був поранений в бою, життям який давно вже я назвала. Мені здається, я тебе люблю За те ...О ні! Причин казать не треба! За поклик крові, радість та мій біль, мятежність, і за твій порив до неба. Мені здається, я тебе люблю...
|