|
Любов пішла, вся зранена двома. Її в обійми інші прийняли... і З тієї миті мучишся дарма – По скривдженій тій гості – ностальгія. Не клич любов’ю ностальгію знов, Ставай добріше і мудріше, старче. Сам знаєш, згарища ті, де була любов, Зігріти душу можуть вже навряд чи...
|