|
Хоча і згасли вже гірські ліси: Ні золота, ні пурпура – все буро, Але так тягне до скорботної краси, Так радісно, хоч небо так похмуро. Від висоти йде кругом голова, Озон свободи з трепетом вдихаю, Чую, як листям шарудить трава, І як роки в минуле відлітають...
|