Па душі і тривожно й щасливо,
Досягли ми своєї мети:
Неможливе вже стало можливим –
Нам відкрилися інші світи.
Тільки ми б до їх меж долетіть не змогли,
Якби серце не грів рідний голос з імли:

«Я – Земля. Я синів і дочок проводжаю
В осяйний зорепад.
Кожен з вас хай до сонця злітає
І щасливо вернеться назад!»

Покидаєм домівку одвічну,
Щоб донести в міжзоряну синь
Нашу мрію і правду величну,
І земний наш привіт і уклін.
Щоб у Всесвіті лунко летів через даль
Голос, повний тепла,
Довгожданий сигнал!

«Я – Земля. Я синів і дочок проводжаю
В осяйний зорепад.
Кожен з вас хай до сонця злітає
І щасливо вернеться назад!»

Летимо на космічні причали...
З нами разом в далекій путі
Ті, що мужньо життя віддавали,
Щоб Землі нашій вічно цвісти.
Хай звитяжно звучать і для них, і для нас
Командирські слова, материнський наказ:

«Я – Земля. Я синів і дочок проводжаю
В осяйний зорепад.
Кожен з вас хай до сонця злітає
І щасливо вернеться назад!»
М. Зірко?