|
Біля буйних лоз та високих круч На своїй росли ми землі. Ой, Дніпро, Дніпро, серед темних туч Над тобою мчать журавлі. Ти дививсь на бій, мов прибій ріки, Ми в атаку йшли в перегін. Хто в Дніпро поліг, буде жить віки, Якщо сміливо бився він. Ворог ліз до нас, ятрив біль без меж, Смертний бій гримів, як гроза. Ой, Дніпро, Дніпро, ти у даль течеш, І вода твоя – мов сльоза. Кров фашистських псів, мов ріка, тече, І для них настав час негод. Мов Дніпро у скрес, ворогів січе Наша армія, наш народ!
|