|
Ніч – як ріка. Хмарка легка. І лежить на долоні у мене Незнайома дівоча рука. Після доріг, мов оберіг, Я почув цю мелодію вальсу І сюди не заглянуть не зміг... Вас ледь знаю, та справа не в тім, Хоч далеко-далеко мій дім, Ні печалі, ні втоми – мов вернувся додому. В цьому залі пустім ми у вальсі летим, Так озвіться хоч словом, сам не знаю яким... Будем кружлять, рідно співать, Танцювати я геть розучився, І прошу Вас образ не тримать. Викличе схід знову в похід, Залишаючи Ваше містечко, Я пройду мимо ваших воріт... Вас ледь знаю, та справа не в тім, Хоч далеко-далеко мій дім, Ні печалі, ні втоми – мов вернувся додому. В цьому залі пустім ми у вальсі летим, Так озвіться хоч словом, сам не знаю яким...
|