|
Вам відомо, може, ні: Рівно п’ять уже мені! Сам купив квиток в трамваї – Це насправді, не ві сні – І напроти тьоті Ніли На стільці окремім сів. На віконці іній білий, Наче срібло, блискотів. З радістю подумав знов: Шостий рік мені пішов! На якійсь зупинці, друзі, У трамвай дідусь ввійшов. У руках клунок тримає, Вдовж трамвая він іде, На всі боки позирає, Вільних місць нема ніде... Дідусеві я сказав: – Сядьте тут, – а сам устав. Це ж мені сьогодні п’ять! Можу сміливо стоять.
|