Вам відомо, може, ні:
Рівно п’ять уже мені!
Сам купив квиток в трамваї –
Це насправді, не ві сні –

І напроти тьоті Ніли
На стільці окремім сів.
На віконці іній білий,
Наче срібло, блискотів.

З радістю подумав знов:
Шостий рік мені пішов!
На якійсь зупинці, друзі,
У трамвай дідусь ввійшов.

У руках клунок тримає,
Вдовж трамвая він іде,
На всі боки позирає,
Вільних місць нема ніде...

Дідусеві я сказав:
– Сядьте тут, – а сам устав.
Це ж мені сьогодні п’ять!
Можу сміливо стоять.
?1965