|
Я шепочу: небесна наречена. Не вірте, це лише слова пусті! Я вас жадаю хтиво і скажено, На злочин можу буд’який піти, Бо вишуканий квітне помилково В моїй душі поезії тюльпан, Серед холоднокровних випаровувань, Що покривають пристрастей казан. В моїй душі сплітаються ліани, І на ліанах гронами висять, І бекають похабні павіани, Розпалений розчісуючи зад. О ваша плоть відтінку апельсина, О пелюстки трояндові – вуста! Душі моєї хтива трясовина З пучини сірководень випуска, І знов, і знов жахливі шлюбні ігри Заводять жаби у гнилій воді, А в заростях, мов сни, проходять тигри, І свіжа кров у них на бороді. Ця атмосфера парувань і гною В душі моїй задушливо-густа. Молю, мон анж, не зв’язуйтесь зі мною, Бо темна і брудна моя мета, Молю, мон анж, моїм речам не вірте, Рятуйтесь, доки вас не отінив Пекельний дух загибелі і флірту Що повнить душі ніжних джигунів.
|