|
Ти поїхала в дикі пустелі, Я пішов на розвідку в тайгу. Над тобою лиш сонце в розпеченій стелі, Наді мною лиш кедри в снігу... А путь – і вершини, й доли... І не можна вернуть назад... Тримайсь, геолог, кріпись, геолог, Ти – вітрові й сонцю брат! На прощання блакиттю ясною, Кришталевої хвилі грудьми І Полярною зіркою вічно живою Поклялись в нашій вірності ми. А путь – і вершини, й доли... І не можна вернуть назад... Тримайсь, геолог, кріпись, геолог, Ти – вітрові й сонцю брат! Знаю, друже, тебе я такою: Ми, геологи, скрізь на посту, Вмієм ми і в житті від руди дорогої Відрізнити породу пусту. А путь – і вершини, й доли... І не можна вернуть назад... Тримайсь, геолог, кріпись, геолог, Ти – вітрові й сонцю брат! Я спокійний в суворім поході, В кожній пісні зі мною ти знов. Загартована в бурях, у спеці, в негоді, Лиш міцніша й сильніша любов! А путь – і вершини, й доли... І не можна вернуть назад... Тримайсь, геолог, кріпись, геолог, Ти – вітрові й сонцю брат!
|