|
Озирнись незнаймець... Десь бачив, Непідкупний твій погляд... зажди... Чи не я це у віці юначім, Впізнаєм ми себе не завжди. На світі ніщо не минає безcлідно, I юність минула у серці навічно! Які були ми юні, яки були ми юні, Як щиро ми кохали, як вірили собі. Нас без сміху тоді зустрічали Квіти всі на шляхах світових Друзям ми помилки вибачали, Зраду вибачить – ми не могли! На світі ніщо не минає безcлідно, I юність минула у серці навічно! Які були ми юні, яки були ми юні, Як щиро ми кохали, як вірили собі. Перший тайм ми уже відіграли, I збагнули поки що одне, Щоб тебе на землі не втрачали, Намагайся не втратить себе. На світі ніщо не минає безcлідно, I юність минула у серці навічно! Які були ми юні, яки були ми юні, Як щиро ми кохали, як вірили собі. В небесах відпалали зірниці, I вщухає гроза у серцях, Не забути нам рідні обличчя, Рідні очі i ті почуття. На світі ніщо не минає безcлідно, I юність минула у серці навічно! Які були ми юні, яки були ми юні, Як щиро ми кохали, як вірили собі.
|