|
Над Москвою вітри незнайомі гудуть, Над Москвою хмарки папірцями пливуть... Я по карті рушаю маршрутом твоїм І шукаю це слово чудне – Усть-Ілім. Усть-Ілім над рікою в тайзі без шляхів, Усть-Ілім вдалині від міських ліхтарів. Зорі хвоєю пахнуть і тьмяно блищать, Сосни вірші читають і стиха шумлять. Ти поклич – і крізь хащі тайги я пройду, Ти поклич – і крізь бурі й сніги я прийду. Оглянись – і відчуєш присутність мою, Я сосною за спиною в тебе стою. Над Москвою вітри усть-ілімські гудуть, Усть-Іліме, вітри твої кличуть нас в путь... Усть-Ілім... Дві зелені зорі в небесах... І печаль у багаття в іржавих очах.
|