|
Хто тебе вигадав, казко золота! В сні променистому мрія знов вита. З хати лиш вийду я, з хати лиш вийду я, просто за пристанню хвиля зліта. Вечором вітряним вщухнуть крики птиць, світло примічу я зоряних зіниць. Тихо навстріч мені, тихо навстріч мені вийде довірливий крихітний принц, Будь обережним ти – Казку не злякай! Світу безмежного Вікна відчиняй. Мчиться вітрильник мій, Мчиться вітрильник мій, Мчиться вітрильник мій В зоряний край. Де, на яких же ти. Казко, островах! Де узбережжя те – Щастя і добра! Там, де з надіями, Там, де з надіями, З ніжними мріями Бродять слова. Десь у дитинстві вже Друзі дорогі. Жити – це плавати. Вічно у путі. Співи прощальнії, Гавані дальнії. Власна у кожного Казка в житті. Хто тебе вигадав. Казко золота! В сні променистому Мрія знов вита. З хати лиш вийду я, З хати лиш вийду я, Просто за пристанню Хвиля зліта.
|