|
Стала пусткою тепер земля... Як години ці самій прожить? Падолист сумний в садах шумить, І кудись усе біжать таксі... Як без тебе стало пусто тут, на землі, А ти... ти летиш, І дають тобі зорі Свою ніжність. Мабуть, пусткою була земля І коли літав Екзюпері, І так само падолист шумів, І придумать не могла земля, Як без нього жити їй. А він – він літав, літав. І всі зорі йому дарували Свою ніжність. Стала пусткою тепер земля... Я чекаю, швидше прилітай.
|