|
Ти вірші почитай... Я пірну в дивних слів ополонку. В цю засніжену ніч я весну пригадаю як раз. Ти вірші почитай про далеку, як сон незнайомку І про ту Шагане, що колись полонила Шираз... До холодних вогнів зазивають електрогитари. Все стрімкіші роки, все коротшає ніжності строк... Тільки Демон летить, все летить до красуні Тамари, Все звучить і звучить під землею його монолог. Наша юність мине, як уходять з проспектів трамваї. Інші будуть радіть березневим брунькам на вербі... Залишаться вірші.Залишаться вірші – я це знаю. Всі на світі вірші – всі, що є – всі, кохана, тобі!
|