|
Бачу в снах я рідний край і причал нічний. Віри свічечка тонка у руці твоїй. «Зрозумій, що в цій імлі – ані рідних, ні близьких; що нещасних на землі більше від усіх...» Чи в дитинстві знали ми, люблені всіма, що від торби та тюрми зарікань нема?! Тільки птаха загука, і здригнеться в далі тій віри свічечка тонка у руці твоїй. «Уяви життя без сліз в царині новій. Ти повір – і помолись о душі моїй. Є недовідома даль, що для віри – не межа. Є любов і є печаль, а все решта – лжа». Спомин давній не зника – сниться в час нічний: віри свічечка тонка у руці твоїй. ...Від промінчика з небес, що проливсь на грішний світ, свічка ця з далеких плес в темряві горить...
|