|
...Я душу здав на комісію. Оцінювач сивий, досвідчений Оглянув її прискіпливо І тихо пробурмотів: – Душа, як душа... Не нова вже... Зворушена міллю подекуди... Не раз піддавалася чищенню Наївніша ваша душа. Ви ставилися недбало. Душа бувала в бувальцях, Ось тут – подряпини, бачте, А тут пропалили ось. З вогнем обережніше б треба, Душа бо – вогню боїться, А всякі там потрясіння – Це для души як смерть. Потім, скажу відверто: Наша вона, рідненька... Знаєте, – він хихикнув, – Зараз не в моді це. Є майстерня навпроти, Спробуйте в них спитати, Чи перелицювати Душу не вдасться там?.. От зробіть покоротше, Щоб більш-менш посучасніш, Навіть від ультра-модних Не відрізнити щоб. Я, чесно, і сам не дуже... Безглузді всі ці фасони, Та що поробиш... господар – Попит нині, не я. А так... що за душу дати? Ціна вас навряд влаштує, Але я ж не Мефістофель, Товарознавець і все...
|