|
Спортивну арену смажить сонце уранці, І не кожному вдача усміхнеться тут. Ви на бій виряджаєте нас, вихованців, Нам нізащо цей погляд уже не забуть. Та хіба ж серце позабуде Того, хто нас добру навчив, Того, хто нас виводить в люди, Хто нас виводить у майстри. У цім залі од вас ми не чули моралі, Просто в серці вашому всі місце знайшли, Просто ми в очах ваших безпомильно читали Усміх, гнів. А подеколи й сльози були. Та хіба ж серце позабуде Того, хто нас добру навчив, Того, хто нас виводить в люди, Хто нас виводить у майстри. Доостанку дню цьому всі сили віддавши, Ви вже завтрашню днину готові почать. Конструктор звитяг, Корольов злетів наших, Ми вам віримо й боремось за п’єдестал. Та хіба ж серце позабуде Того, хто нас добру навчив, Того, хто нас виводить в люди, Хто нас виводить у майстри. Відійдемо всі ми, чемпіони й спортсмени, Доведеться азам новачків вам учить. Відвагу й талан оціните ви належне, Нехай же й вони зуміють вас зрозуміть. Та хіба ж серце позабуде Того, хто нас добру навчив, Того, хто нас виводить в люди, Хто нас виводить у майстри.
|