|
Нехай помру – в тім горя мало, Одне лякає розум мій: Щоб на могилі смерть не грала, Не веселилася на ній. Боюсь, щоб над холодним трупом Не пролилось гарячих сліз, Щоб хтось мені в старанні глупім Красивих квітів не приніс. Щоби останньою стезею Не чув освідчення чудові, Щоби не став я під землею Предметом шани і любові. Щоб все, чого бажав так марно І жадібно, як був живий, Не посміхнулося відрадно Могилі – матінці моїй.
|