|
Ми у полі, чи у морі – котить хвилі на просторі синій льон. Наче пісня за гаями, наче небо під ногами – синій льон. Тихим шерехом прибою заручив мене з тобою синій льон. В день похмурий і в погожий на кохані очі схожий синій льон. Мов чарівник, той синій льон, узяв до себе нас в попон, і наяву земля сповита снами, може, то жартує з нами синій льон, Наче ніжними руками. Нас торкнеться пелюстками Синій льон. Спалахне в душі вогнями. Стане тихими словами Синій льон. За вечірнім щедрим садом Нас осипле зорепадом Синій льон. Будем ранок зустрічати, А про те лиш буде знати Синій льон. Горить, мов пломінь, синій льон, і світ співає з нами в тон, весняно так у серці молодому і, напевне, винен в тому синій льон.
|