|
Білий сніг, синій лід, як вві сні коней політ, в білий вихор вітровій, на дорозі столбовій кинуто в пургу серце на снігу. Дороги дальня стріла по степу пролягла, мовби слізна ріка. І тільки тупіт копит, тільки пісня летить про замерзлого в сніг ямщика. То гука, то клене, у віках зове мене вся прозора аж до дна серця пісні глибина, мрія золота. серця чистота.
|