|
Так, гірко розуміти: знов чужі ми, Не досягнув своєї ти мети. Навіщо під кінець питаєш і́м’я Того, ким там для мене був не ти? Він інший був, і звав мене інакше, – Ласкаво так ніхто не кличе, от. Ось, бачиш, коли я про нього плачу, Знов кривиш ти іронією рот, Повтору мук чекав від відпові́ді. Ти знаєш все, мій нещасливий друг. Того – давно немає вже на світі. А те ім’я – воно померлий звук...
|