|
Піднявсь всевишній на пороки, Повстав судить богів земних: «Скажіть мені, непевні, доки Вам злих щадити та блудних? Ваш довг – справдить людські закони Байдуже до вельможних лиць; Без запомоги-оборони Не кидать сиріт та вдовиць. Зарятувати неповинних; Слабих, бездольних підвести, А дуків знищити злочинних, Кайдани вбожества знести». Та що їм голос судівництва? Всім засліпила очі мла; Ворушать землю злодійництва, Неправда чоло підняла. «Вважав я вас, царі, богами, Гадав: хто вам отут суддя? Ви ж, бачу, рівні серцем з нами, Смертельні також, як і я. І ви повалитесь без сили, Як листя з дерева старе; Так само не втекти могили, Як раб останній ваш умре». Воскресни швидше, боже правих! Прийди та зглянься над бідарем: Зроби свій суд, скарай лукавих, В миру єдиним будь царем!
|