1.одна його нога на правому березі, інша на лівому (права не знала, чого бажала ліва), а між ними проходили судна, що теж не могли вирішити, яка з оцих ніг права, тому й терпіли кораблетрощі, одну за одною. Ось таким виглядав Колос Родоський – шосте диво світу. Світ тоді, правда, невеликим був, тому чудес вистачало на всіх. Але потім світ став зростати стрімко за рахунок географічних відкриттів, щоби так само стрімко меншати, тільки-но відкриття набили оскому, і залишити лише тугу за дивом у серцях загублених велетнів. 2.побачила подвійну веселку, Мінервою, що вирвалася з голови Юпітера та Афіною з черепа Зевса. Вони обіцяли подвійну радість. Невже ж таки вдасться купити до зими не тільки пальто, а ще й черевики? 3.зайшла до магазину за буханкою хліба, віддала касиру дзвінку монету Атлантиди, а він відмовився пробивати чек, а він відібрав хліб мій насущний і став загрожувати поліцією. Пішла до сусідньої крамниці, щоб купити собі парасольку та захиститися від хамства. Простягла касирці хрумку купюру Атлантиди, а вона розламала ту парасольку, вона пообіцяла відправити мене до в’язниці. Встала я тоді на розі вулиць, самих жвавих, що ведуть у майбутнє, із плакатом «Подайте біженці з Атлантиди!», але в коробці біля ніг, яку заповнювали повільно, не виявилось ані долара, фунта, рубля, чи жодної крони, а тільки валюта Гіпербореї, Авалона, Шамбали та Ельдорадо, яка не цікавить навіть нумізматів, вони запевняють, що згаданих країн і близько ніколи не було.
|