|
Тож, і мозок у складках отих тектонічних? Безперечно, і він. Як Синай серед хаосу, розум класичний сам собі в голові. Все він думає там, той філософ затятий і самотній як перст. Сам собі ставить купу питань, дочекатись на послання з небес. Щось там клацає, ляск, мов суглоби в коліні. Або він, як реле, має струмом зв’язати юрбу поколінь на спогад: Ім’я в імлі.
|