|
Хоч рухаються хмари в небесах, все інше Лету улещає, тіло лежить або стоїть, спинивши жах, доки у дурня грає на ножах чорніший колір зі смертельно білим. Так довго не складається хода у край, де можна без опіки жити, що завмирає, як гірка вода, як греки на краю страшної битви. Однак на інших берегах, однак у тих світах, теренах, коридорах не опускає списа Телемак, і сонце зійде там, де сіло вчора.
|