|
Корм пташиний з неба йшов і йшов – лазурове зернятко, льодове. Набува вагу повітря знов, отже, і політ триває знову. Хто зимою залишився тут проти злої ночі, вітру проти, той ще встигне вийти на маршрут, розчинитись в нескінченній ноті. Вище звуку тільки небосхил в амальгамі, зоряна оселя тих птахів, що вибрали з вітрил дихання солодке Аріеля.
|