|
Летючою зіркою за небокрай сльозу обтираю доволі. То юність бездонна іде, прощавай. Хай пам’ятник буде із солі. Ми досі не вивчили: кут, довжина... Не знаємо зросту і віку. Нам зір пропалила ігла крижана. Хай пам’ятник буде зі снігу. Нам слух обрубали, нам різали річ, надію страчали, щоб люди складалися з віри у вогняний меч. Хай пам’ятник з попелу буде.
|