|
Жакет одвічний, там бобіна ниток в кишені догниває. За Мінотавром вся країна, якої зараз вже немає. Облич у лабіринті повно, полон здавався не-полоном. Ледь осторонь ридала полька, об стіну бився чех з розгону. Естонець слав прокльони сильні, литовець закликав до волі. Бик був до пустощів не схильний і нескінченно прагнув крові. Стогнав єврей в смугастій робі, співав татарин кримський сумно. Бик звався Старший Брат худоби, мав силу чималу, бездумну. Був у династії останнім биком, поводився інакше ніж в давнину, як у дурмані казав, що морок – то найкраще. І ось, з бобіною пустою в кишені тертого жакета знов тягнеш до небес долоні. Втім, досить вже того предмета.
|